Про туберкульоз і не тільки Array Друк Array
Міжрайонна філія ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ МОЗУ
Вівторок, 13 березня 2018, 08:38

До Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом, який відзначають 24 березня, в Україні проходить місячник боротьби з туберкульозом. Цьогорічне гасло Всесвітнього дня – «Разом ліквідуємо туберкульоз».
У квітні 1993 року ВООЗ вперше проголосила епідемію туберкульозу глобальною небезпекою. У ХХ столітті в Україні тричі розпочиналися епідемії туберкульозу: у 1936, 1947 та 1995 р.  І якщо перші дві вдалося подолати за декілька років, то остання триває і дотепер —  23 роки.
Розвиток епідемії сигналізує про неблагополуччя в суспільстві і необхідність негайної боротьби з інфекційними хворобами. В першу чергу,  це профілактика та боротьба з такими з інфекціями, як  ВІЛ-інфекція/СНІД та туберкульоз.
За оцінками експертів в Україні з ВІЛ-інфекцією живе близько 250 тис чол. Тільки кожний другий знає про свій діагноз. Україна досі входить до 5 держав світу з найбільшим рівнем поширення туберкульозу. За офіційними даними, протягом року в Україні діагностується на туберкульоз більше 30 тисяч осіб, помирає в середньому 8 тисяч осіб. Щоденно діагностується 90 нових хворих туберкульозом і 30 помирає.
Небезпека  епідемії  на сучасному етапі визначається високим рівнем поширеності хіміорезистентного (стійкого до антибіотиків) туберкульозу та поєднаної патології туберкульоз/ВІЛ, значною кількістю деструктивних форм. Небезпека полягає в тому, що туберкульоз переходить в категорію невиліковних хвороб. Люди повинні знати, що країна знаходиться в стані епідемії і що з цим необхідно робити, як себе захистити, як уникнути факторів ризику. 
Важливі факти про туберкульоз
Зараження  туберкульозом залежить від стану імунітету, ступеня заразності хворого, тривалості контакту.
-  близько 90% дорослого населення, хоч і здорові, але інфіковані збудниками туберкульозу, можуть захворіти на туберкульоз;
-  людина з активною формою туберкульозу може заразити 10-15 осіб за рік;
-  мікроби після висихання мокроти на різних предметах живуть до 6-8 місяців.
За офіційними даними по області за 2017 рік спостерігається зростання захворюваності на туберкульоз серед підлітків у 2 рази, серед дітей - в 1,4 рази. Відмічено зростання деструктивних форм серед медпрацівників з 11,8 % в 2012 р. до 37,5 % в 2017 р. У минулому році вперше діагностований туберкульоз органів дихання у 36 жителів району, з них  9 – деструктивних форм.
Протягом 2017 року не проведена туберкулінодіагностика усім підлягаючим дітям Богородчанського району, охоплено тільки 20 %.  Виявлено 20 дітей з віражем тубпроби (в т.ч. у 7років – 5), які  дообстежені, призначено лікування. Нема гарантії, що серед 80 % неохоплених  діагностикою дітей усі здорові.
Проблема вакцинації
В Україні катастрофічно знизився рівень охоплення дітей вакцинацією, який до 2008 року перевищував 95% з усіх дитячих інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики. Вакцинація необхідна. Якщо не підтримувати оптимальні показники імунізації, хвороби, що попереджуються вакцинами, повернуться. Імунізація (проведення профілактичних щеплень) має за мету захистити від таких небезпечних інфекційних захворювань як дифтерія, кашлюк, правець, кір, паротит, краснуха, поліомієліт, вірусний гепатит В, гемофільна інфекція, туберкульоз. Згідно чинного законодавства в Україні профілактичні щеплення для населення проти зазначених інфекцій є обов’язковими.
Якщо ситуація з вакцинацією  кардинально не зміниться, діти і дорослі знову почнуть масово хворіти на дифтерію, кір, поліомієліт та інші „керовані” інфекції і не всі вони після цього залишаться живі та здорові.
Впродовж останніх п’яти років в Україні спостерігається тенденція до зростання рівня захворюваності вірусними гепатитами. Найбільша питома вага припадає на долю хронічних вірусних гепатитів – 53,3%. Що є зоною ризику для парентеральних гепатитів? Безумовно, передусім це споживання наркотиків. Але, на жаль, є проблеми з безпекою донорства, і проблеми, що стосуються інфекційного контролю в лікувальних закладах, і факти передачі гепатитів під час медичних процедур. Тому потрібні профілактичні  та протиепідемічні заходи.
Все частіше фіксуються спалахи гепатиту А. Небезпека цієї хвороби саме в тому, що вона, якщо не лікувати, може призвести в подальшому до цирозу печінки. Механізм передачі — так званий фекально-оральний, шлях передачі, в основному, водний, але вірус може передаватися і через харчові продукти. Вода, яку людина споживає, повинна бути безпечна в епідемічному відношенні. Гарантію якості води може дати тільки лабораторне дослідження акредитованою лабораторією. Причини, через які може погіршитись якість води: порушення вимог технічної експлуатації водопроводів, забруднення джерел водопостачання стічними водами, відсутність відповідної  очистки та знезараження води.
Існує ще одна проблема: відсутність контролю за об’єктами підвищеного епідризику. До 2013 року такий контроль проводився спеціалістами державної санепідслужби. В рамках медичної реформи, розпочатої ще при міністрі О.Квіташвілі, санепідемслужба, як системний державний орган, знищена. За словами  керівника секретаріату Міжфракційного депутатського об’єднання «Здоров’я нації - основа благополуччя Держави», представника Національної медичної палати МОЗ України,  Сергія Кравченка  «По суті, в Україні санітарно-епідеміологічної медицини нема, як і нема у нас профілактичної медицини».
Хто контролює допуск до роботи працівників в заклади громадського харчування, харчової промисловості, навчально-виховні заклади? Останнім часом проходить реорганізація цих закладів в гімназії, навчально-виховні комплекси, відкриваються нові ресторани, кафетерії. Відповідальність за організацію попередніх профілактичних медоглядів несе керівник закладу. Проте, якщо в часи діяльності санепідслужби порушення термінів походження медоглядів бути звичним явищем, то годі сподіватись на покращення ситуації сьогодні. Графа про санітарний мінімум в медичних картках відсутня. Тому на об’єкти можуть потрапити люди хворі, бактеріоносії, неграмотні. Такі працівники становлять загрозу для колективу закладів та загалом для населення, оскільки можуть бути джерелом інфекції небезпечних інфекційних захворювань.
Медичні працівники, вчителі, батьки, представники влади, керівники  установ різних форм власності повинні працювати спільно і грамотно  в питаннях профілактики захворюваності, недопущення спалахів інфекційних захворювань та харчових отруєнь, пропагування здорового способу життя, необхідності вакцинації, якості попередніх при поступленні на роботу і періодичних медоглядів, гігієнічного навчання декретованих контингентів населення на користь санітарного та епідемічного благополуччя, дотримуючись принципів етики та  колегіальності.