Богородчанська міжрайонна філія повідомляє, що Україні існують передумови для ускладнення епідемічної ситуації щодо сибірки. Array Друк Array
Міжрайонна філія ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ МОЗУ
Вівторок, 13 листопада 2018, 14:55

13117Наявність 13,5 тис. стаціонарно-неблагополучних пунктів щодо сибірки становлять потенційну загрозу щодо появи осередків сибірки, її розповсюдження серед тварин і виникненню хвороби у людей.
За останні 20 років було зареєстровано 29 випадків хвороби серед людей у 9-и областях країни, в 1999 р.- 14 випадків (Херсонська область-8, Вінницька- 4; Черкаська- 2, у 2001 р.- 9 випадків (Київська область-7, Запорізька та Рівненська по 1 ), у 2003 р.- 1 випадок (Харківська область), у 2004 р.-3 випадки (Чернівецька область), у 2008 р.-1 випадок (Миколаївська область), у 2012 р.- 1 випадок (Черкаська область).
           В Богородчанському районі є 4 населених пункти, в котрих були зареєстровані випадки захворювань худоби на сибірку (смт. Солотвин, с. Грабовець, с. Гринівка, с. Старуня). Трупи тварин було спалено (згідно вимог).
Захворювання були пов’язані значною мірою з недостатнім охопленням щепленнями тварин від сибірки, порушенням правил їх утримання, заходів особистої безпеки персоналу при догляді за тваринами, порушенням ветеринарно-санітарних правил при догляді, забої тварин, реалізації м’ясної продукції.
            Джерелом і факторами передачі па¬лички сибірки є переважно свійські тва¬рини, а також шкіра, шерсть, роги, копита і продукти харчування тварин¬ного походження (м'ясо, молоко і ін.).
          Зараження частіше відбувається під час забою худоби, зняття шкіри з тва¬рин, розрізування м'яса худоби, яка хворіла на сибірку.
          Найчастіше захворювання спосте¬рігається теплої пори року.
        Залежно від шляхів проникнення в організм спор можуть бути різні клінічні форми сибірки: легенева (виникає у разі вдихання мікробів), кишкова (у разі харчування зараженим м'ясом, моло-ком), шкірна (через пошкоджену шкіру),   яка прояв¬ляється утворенням специфічної ви¬разки –карбункулом. Хвороба має дуже тяжкий перебіг і часто закінчується смертю.
Інкубаційний період при сибірці відносно короткий — від кількох годин до кількох діб.
Карбункульозна форма спостерігається найчастіше (99,1 %).
Профілактика сибірки буває загаль¬ною і індивідуальною.
  Загальна профілактика передбачає:
1) суворий санітарний нагляд за виявленням, обліком, паспортизацією і знезараженням скотомогильників;
2) проведення профілактичної робо¬ти серед населення, котре проживає на території, яка є зоною ризику щодо си¬бірки, а також серед тих, хто займаєть¬ся заготівлею, збереженням, транс-портуванням, переробкою і реалізацією сировини тваринного походження;
3) планову вакцинопрофілактику осіб з ризиком щодо зараження сибір¬кою;
4) активне виявлення і лікування хворих;
5) активне виявлення інфікованих об'єктів і предметів, їх знезараження;
Індивідуальна профілактика поля¬гає в імунізації людей проти сибір¬ки. Планові щеплення проводять:
а) тим, хто працює із живими куль¬турами збудника сибірки, заражени¬ми лабораторними тваринами або дос¬ліджує матеріал, інфікований збудни¬ками сибірки;
б) зооветпрацівникам і іншим осо¬бам, зайнятим передзабійним утри¬манням худоби, а також забоєм, роз¬биранням туш та зняттям шкури;
в) особам, які зберігають, транс¬портують і проводять первинну перероб¬ку сировини тваринного походження.
Для імунізації людей проти сибір¬ки використовують живу суху вакцину. У разі прямого контакту людей з матеріалом, який містив сибіркові палички або спори, їх участі у забої і розбиранні туш тварин, які виявили¬ся хворими на сибірку, особам, які доглядають за хворими тваринами і брали участь у їх захороненні, вжива¬ли в їжу м'ясо хворої тварини, пока¬зана екстрена профілактика, її про¬водять лише в ранні строки після за¬раження (не пізніше ніж 5 діб). Для екстреної профілактики засто¬совують антибіотики і протисибірко¬вий у-глобулін (20—25 мл).