Я - за моральну медицину! А ви? Array Друк Array
Міжрайонна філія ДУ «Івано-Франківський ОЛЦ МОЗУ
Вівторок, 05 червня 2018, 08:07

У сучасному суспільстві безліч соціально значимих сфер життя людини перетворено на прибуткові підприємства. Не обійшла ця доля й медицину. Куди не глянь – приватні клініки та лабораторії, що ставлять ступінь рентабельності на перше місце.  Усі вже звикли, що безкоштовної медицини нема.   Питання суспільної користі пропонованих медичних послуг  та  їх вплив на життя і долі пацієнтів не завжди відповідають вимогам людської моралі та принципам Гіпократа.  Головне завдання медицини - зцілювати людей, а не заробляти на чужому лихові. Проте, приватна практика існує в усьому світі, тому самі медики зацікавлені у підтримці та розвитку медичного бізнесу.
Як вплинути на зміну цього процесу з точки зору моралі?  Безумовно, в умовах сучасного світу розвиток наукової бази медицини, а також зростання якості медичних послуг неможливі без державних та приватних капіталовкладень. Однак варто зробити особливий акцент на тому, що такі капіталовкладення  не повинні передбачати отримання фінансового прибутку. Саме цим і відрізняється меценат від спонсора чи інвестора.
Загляньмо в минуле. Наша слов’янська земля багата людьми, які усім своїм життям істинно служили людям, були прикладами високих ідеалів Честі, Совісті та Гідності. Найвизначнішим українським меценатом був гетьман Іван Мазепа, який звів та відремонтував близько двох десятків храмів та розбудував Києво-Могилянську академію. У Києві на межі ХІХ і ХХ століть всі публічні споруди були зведені коштом меценатів. Так, на кошти слов’янського мецената, купця першої гільдії, дворянина Семена Могильовцева було побудовано цілу низку освітніх і лікувальних установ, у тому числі й лікарню, де в роки Першої світової війни був госпіталь Червоного Хреста. Родина Бродських побудувала в Києві лікарню, гімназію, училище, Бессарабський ринок, Політехнічний інститут, Художній музей, Театр оперети.  У Галичині найбільшим меценатом 20 століття вважають митрополита Андрея Шептицького. За сприяння митрополита в Галичині розвинулася мережа українських національних кооперативів, були відкриті безкоштовні шпиталі для бідних. Шептицький заснував у 1928 році Львівську богословську академію. Під пильною опікою глави церкви були сиротинці та бідні люди. Це був Меценат з великої букви.
Отож доброчинність і благодійність були присутні і присутні зараз у суспільстві, тільки їхні форми змінювалися й, очевидно, будуть змінюватися й надалі. Якщо колись місіонери відважно відправлялися у тропічні ліси, несучи тамтешнім мешканцям не лише Слово Боже, а й елементарні навички письма, медицини та гігієни, то наразі боротьба зі СНІДом, туберкульозом, онкологічними захворюваннями  вимагає не меншої жертовності.  Але як раніше, так і зараз одна з найефективніших форм благодійності пов`язана з меценатством, тобто з грошовою допомогою тим, хто її потребує. Гроші, між тим, не падають з неба. Але гроші треба не тільки заробити, а й розпорядитися ними. Якщо будь-який приватний підприємець витрачає свої доходи переважно на власне споживання, якщо він не інвестує кошти в розвиток своєї справи, в науку, медицину, освіту, то він не є ефективним власником. Крім того, потрібно, щоб ним рухали співчуття до хворих та перестарілих, співпричетність до довкілля.
Можливо, це і є вирішення усіх тих проблем, з якими ми зіткнулися сьогодні? Адже ніщо не перешкоджає забезпеченій людині наслідувати приклад меценатів початку ХХ століття і почати творити для людей. Як кажуть: «добра справа, яку ти зробити зумів, Богу більш до вподоби, ніж тисяча слів».
Відомо, що легко любити все людство або Україну і важко конкретних людей. Так і з меценатством. Меценатство починається часто з прискореного биття серця, не байдужого до рідної землі, з патріотизму. Варто лише одній людині показати хороший приклад, як за нею підуть інші. Адже в кожній людині є іскра добра, яка може розгорітися в справжнє полум’я. Не будьмо байдужими до хворих, сиріт, одиноких, людей похилого віку, перестарілих.
Для успішного становлення «моральної медицини» або «медицини майбутнього»  необхідна участь усіх верств суспільства. Уявіть на хвилинку, якого прогресу досягла б медицина, якби вона керувалася виключно моральними пріоритетами людських взаємин. Скільки життів було б врятовано, якби лікарі не шукали вигоду у своїй роботі, а були зосереджені виключно на отриманні якісного результату лікування, а бізнесмени діяли за прикладом меценатів початку ХХ століття. Скільки б людських доль отримали не такий сумний поворот подій, якби пацієнти навчилися грамотно ставитися до питань власного здоров’я. Спільна і плідна праця медиків та небайдужих людей призвела б до підвищення якості людського життя, в якому кожна людина може встигнути зробити ще багато корисного і доброго.  Згадаймо головний    принцип лікаря - Не зашкодь!  Про нього є чудовий вірш Анатолія Матвійчука:
Що є життя, хто до кінця збагне?
Воно прекрасне, як би все не склалось.
Та є у ньому правило одне,
Що нам у спадок з давнини дісталось:
Торкаєш Душу, а чи грішну плоть —
Біда прийти від тебе не повинна.
Ні словом, ані ділом — не зашкодь!
Якщо ти справді на землі Людина.
Кожній людині під силу змінити навколишню дійсність, показати у своїй професійній галузі те, як потрібно чинити за канонами Совісті й Честі, як приносити благо суспільству та вдосконалюватися в особистому, духовному зростанні. Роблячи свій особистий вибір у бік моральності, допомоги іншим, ми тим самим сприяємо культурно-моральному прогресу суспільства, і своїм прикладом допомагаємо зробити такий же крок підростаючому поколінню. У руках кожного з нас — майбутнє суспільства. Вибір за нами !