Богородчанське бюро правової допомоги Array Друк Array
Богородчанське бюро правової допомоги
Вівторок, 31 січня 2017, 08:07

Центр надання допомогиІвано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Богородчанське бюро правової допомоги
смт.Богородчани, вул. Шевченка, 69
(03471) 2-44-80, (066) 3661920, 0800 21 31 03
(цілодобова гаряча лінія)
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
https://www.facebook.com/iflegalaid/

 http://legalaid.gov.ua/ua/

Заступник начальника відділу «Богородчанське бюро правової допомоги» - Бігун Вікторія Петрівна
Прийом громадян проводиться за адресою: смт. Богородчани, вул.Шевченка, 69.
Графік роботи:
пн-чт 9:00-18:00
пт 9:00-17:00
сб-нд –вихідні дні


Для подання звернення обов’язково пред‘явити: паспорт або інший документ, що посвідчує особу /законного представника особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків особи/ законного представника особи.


Що таке спір. Інформаційний бюлетень

Що таке хабар. Інформаційний бюлетень

Коли розглядають скарги. Інформаційний бюлетен


                    

Дізнатесь про свій стаж не виходячи із дому 

 Вже більше року, як Пенсійний фонд України дозволив кожному дізнатися онлайн про свою офіційну зарплату за останні 15 років.

Також за допомогою сервісу можна дізнатись: довідатися інформацію про ваш особистий стаж, який буде враховуватися для нарахування пенсії; з’ясувати розміри сплаченого ЄСВ вашими роботодавцями;  відправити запити/скарги в Пенсійний фонд по вашій справі; пенсіонерам подати онлайн запит на перерахунок пенсії.

Дані представлені починаючи з 2004 року та оновлюються фактично онлайн.

Що необхідно для цього зробити:

1. Ключ ЕЦП.

2. Перейти  на Портал Електронних Послуг Пенсійного фонду України»  http://portal.pfu.gov.ua/
3. Натискаєте «Вхід», і там заходите з допомогою вашого ЕЦП.
Усе, ви можете переглядати інформацію, бачити свою офіційну зарплату, сума заробітної плати з якої робилися відрахування та ваш стаж.
Потім в особистих налаштуваннях можна зробити логін, встановити пароль та заходити вже без ЕЦП.

З повагою, заступник начальника відділу «Богородчанське бюро правової допомоги»  Вікторія Бігун

Соціальна пенсія

 Пенсійна реформа суттєво підвищила вимоги до страхового стажу, необхідного для оформлення пенсії.
Зокрема з 1 січня 2018 року далеко не всі громадяни, яким виповнилося 60 років, можуть піти на відпочинок і отримувати пенсію. Тим, хто досяг пенсійного віку, але не має відповідного стажу, пенсію не призначать. Вони можуть розраховувати лише на тимчасову соціальну допомогу. І то не всі, а лише ті, хто має не менше 15 років трудового стажу. 

Також, на момент оформлення допомоги людина має бути безробітною.
Відтак треба звернутися у соцзахист за місцем прописки чи проживання.
 З собою слід мати:
1. документ, який засвідчує особу пенсіонера, ідентифікаційний код;
 2.довідку про страховий стаж (видається в Пенсійному фонді на запит пенсіонера впродовж п’яти робочих днів)
3.  декларацію про доходи і майновий стан за останні півроку.
Якщо тимчасова грошова допомога оформляється не за адресою прописки, а за місцем фактичного проживання пенсіонера, то до перерахованих вище документів, слід додати ще довідку про те, що людина не отримує такої допомоги в управлінні праці та управлінні соціального захисту за місцем реєстрації.
Важливо – якщо людина звертається по допомогу за місцем фактичного проживання, тоді треба взяти довідку про те, що вона не отримує таку допомогу за місцем реєстрації.
Сталої суми соціальної пенсії немає. Її визначатимуть як різницю між прожитковим мінімум для осіб, які втратили працездатність, і середньомісячним сукупним доходом сім’ї на одну особу за попередні 6 місяців. Отримати гроші можна у банку на власний рахунок чи через «Укрпошту».
Звернутися за допомогою можна відразу наступного дня після виповнення 60 років. Якщо людина зробить це протягом 3 місяців від дати ювілею, то допомогу їй перерахують від дня народження.
Якщо пізніше, то соціальну пенсію будуть рахувати від дати звернення.
На допомогу не може розраховувати людина, яка отримує іншу пенсію. Наприклад, через інвалідність. Або ж веде будь-яку діяльність, від якої отримує дохід.
Не платитимуть її також, якщо хтось із членів сім’ї протягом останніх півроку здійснив покупку суму більше 50 тисяч гривень.
під час вибіркової перевірки виявлені додаткові джерела для існування, не зазначені в декларації про доходи та майно (здавання в оренду житлового приміщення (будинку), заробіток членів сім’ї, які офіційно не працевлаштовані тощо),
- у власності особи або членів її сім’ї є друга квартира (будинок), загальна площа якої перевищує 21 кв. м на одного члена сім’ї та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю, чи більше одного автомобіля (іншого транспортного засобу, механізму).
Загалом рішення про призначення соціальної пенсії приймає управління соціального захисту населення.
Якщо стане відомо, що отримувач допомоги приховав чи надав недостовірні дані про доходи та майновий стан, то виплату допомоги скасують.
Підставою для припинення виплат може бути працевлаштування отримувача допомоги або його підприємницька діяльність, виїзд на постійне місце проживання за кордон , оформлення пенсії або якщо протягом півроку він не забирає нараховані кошти. Аби відновити надходження коштів, треба звернутися в управління соціального захисту з письмовою заявою, в якій пояснити причину неотримання грошей.

Жертви насильства та діти отримали більше можливостей доступу до безоплатної правової допомоги

07 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»яким внесено зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, розширено доступ до безоплатної вторинної правової допомоги для осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а також – для дітей.

Нагадаємо, право на безоплатну вторинну правову допомогу мають найбільш чутливі та соціально незахищені категорії осіб, такі як: діти-сироти, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у том числі й учасники АТО), малозабезпечені, люди з інвалідністю, переселенці та особи, які претендують на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, біженці, та інші відповідно до ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».

Із внесеними законодавчими змінами право на всі види БВПД отримали й особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», особою, яка постраждала від домашнього насильства є будь-яка особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зазначає, що особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі є особа, яка зазнала насильства за ознакою статі.

Насильство за ознакою статі – діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов'язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.

Крім того, згаданими законодавчими змінами розширено категорію дітей як суб’єктів права на БВПД. 

Отримати її відтепер можуть не лише діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (як було дотепер), а усі діти.

Заступник начальника відділу «Богородчанське бюро правової допомоги» Вікторія Бігун

 

 Термін випробування при прийнятті на роботу: тривалість, умови та особливості

Відповідно до статті 26 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.

У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю, тобто вони користуються усіма правами і на них покладаються обов’язки, визначені трудовим законодавством, колективним і трудовим договорами. Під час випробувального періоду не допускається встановлення будь-яких обмежень прав працівника і погіршення становища порівняно з іншими працівниками.

Частина 3 статті 26 КЗпП визначає категорії осіб, яким випробування не встановлюється при прийнятті на роботу. Зокрема, це:

– особи, які не досягли повноліття;

– молоді робітники після закінчення професійних навчально-виховних закладів;

– молоді спеціалісти після закінчення вищих навчальних закладів;

– особи, звільнені у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; 

– інваліди, направлені на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;

– особи, обрані на посаду; 

– переможці конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;

– особи, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;

– вагітні жінки;

– одинокі матері, які мають дитину віком до 14-ти років або дитину-інваліда;

– особи, з якими укладається трудовий договір терміном до 12 місяців;

– особи, що претендують на тимчасові та сезонні роботи;

– внутрішньо переміщені особи.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Відповідно до статті 27 КЗпП, термін випробування при прийнятті на роботу (якщо інше не встановлено законодавством України) не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – шести місяців.

Термін випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця. При визначенні поняття «робітник» варто керуватися положеннями Класифікатора професій ДК 003:2010.

Місячний термін випробування закінчується відповідного числа наступного місяця. Так, термін, що почався 20 березня, закінчується 20 квітня. Якщо відповідного числа в наступному місяці немає (наприклад, 29 лютого або 31 вересня), то термін випробування закінчується в останній день наступного місяця (відповідно, 28 лютого і 30 вересня). Якщо закінчення терміну випробування припадає на неробочий день, то останнім днем цього терміну вважається перший після цього робочий день. Такий порядок обчислення діє і для інших термінів випробування.

Встановлені законодавством граничні терміни випробування не можуть бути збільшені чи продовжені ні власником, ні уповноваженим ним органом, ні самим працівником.

До терміну випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.

Навіть якщо працівник у період випробування був відсутнім на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, то термін випробування може бути продовжений на відповідну кількість днів, упродовж яких працівник був відсутній.

Коли термін випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Відповідно до статті 28 КЗпП, у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі, він має право упродовж терміну випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

При застосуванні статті 28 КЗпП можуть виникнути деякі труднощі. У зв’язку з цим доцільно чітко фіксувати моменти, коли працівник не може впоратися з дорученою йому роботою. Службової записки безпосереднього керівника або усного зауваження з приводу якості виконаної роботи недостатньо. Найкраще, що можна зробити, – це скласти відповідний акт (протокол), в якому варто зафіксувати факт того, що працівник не впорався зі своїми посадовими обов’язками або неналежним чином поставився до них, а також обов’язково вказати конкретні претензії. 

Окрім того, необхідно мати письмові пояснення працівника про причини допущених ним порушень.

За будь-яких обставин звільнення можливе тільки до закінчення терміну випробування. Тобто і попередження, і звільнення працівника має відбутися в межах цього терміну. Наприклад, якщо термін випробування працівника закінчується 20 вересня, роботодавець має його письмово повідомити про звільнення 17 вересня. Якщо цей строк пропущений, звільнення за пунктом 11 статті 40 КЗпП буде неможливим.

Повідомлення оформляється в довільній формі. Бажано отримати від працівника підпис про отримання повідомлення, а для цього його варто оформити у двох екземплярах.

Через три дні після отримання працівником повідомлення видається наказ про звільнення з роботи за пунктом 11 статті 40 КЗпП та вноситься запис до трудової книжки.

Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому статтею 232 КЗпП України.

З повагою, заступник начальника відділу «Богородчанського бюро правової допомоги» Вікторія Бігун

 

Примусове зняття особи з реєстрації місця проживання 

    Часто у осіб, які зареєстрували у своїх житлових приміщеннях інших осіб, виникають проблеми, якщо останні протягом тривалого терміну не проживають та не з’являються у місці їх реєстрації. За таких обставин гостро постає питання про зняття особи з реєстрації без її згоди. Враховуючи положення чинного цивільного законодавства України реєстрація місця проживання вказує на право людини користуватись конкретним житлом. Переважна більшість людей вважає, що відмітка про реєстрацію місця проживання встановлює право її власності на житло в якому особа зареєстрована. Вказане твердження є найпоширенішою помилкою середньостатистичного громадянина України, пов’язаною з правом власності на житло.

Якщо у помешканні проживає особа (не власник, а лише зареєстрована там), то вказану особу можна зняти з реєстрації за її згодою або у судовому порядку.

Особа може знятися з реєстрації добровільно. Для цього за згодою особи необхідно особисто подати заяву про зняття з реєстрації до Державної міграційної служби відповідного району.

У випадку, якщо особа не проживає за місцем реєстрації, або не надає згоди на зняття з реєстрації, таку особу можна зняти з реєстрації у примусовому порядку.

Примусове зняття особи з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення. В такому випадку потрібно подавати позов про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення та зняття з реєстрації.

Подавати позов до суду може власник, або квартиронаймач (якщо квартира не приватизована і є ордер). Позовна заява подається до суду за місцем знаходження житлового приміщення. Третьою особою в даній справі  повинен бути залучений відповідний підрозділ Державної міграційної служби.

Варто зауважити:

якщо квартира не приватизована, то згідно ст. 71 ч. 1 Житлового кодексу УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення лише протягом шести місяців;

якщо квартира приватизована, то згідно із ч.2 ст. 405 Цивільного кодексу України член сім’ї власника житла втрачає  право  на  користування цим  житлом  у  разі відсутності  члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між власником житла та членами його сім’ї або законом.

До позовної заяви необхідно долучити акти, які складає представник балансоутримувача, таких актів повинно бути не менше 3-х протягом 6 місяців у випадку, коли квартира не приватизована. У випадку приватизованої – 4-5 актів протягом 1 року.

Статтею 71 Житлового кодексу передбачено, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на військовій службі;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом всього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до житлового законодавства може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.

Відповідно до статті 72 Житлового Кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

 

Відділ «Богородчанське бюро правової допомоги»

 

Незареєстрований шлюб: поділ майна та докази спільного проживання разом

В Україні майже чверть пар, як проживають разом не реєструють офіційний шлюб. Такі відносини юридичним терміном називаються "фактичним шлюбом". 

Довгий час питання незареєстрованих відносин не мали нормативно-правового врегулювання. Проте зараз такий шлюб прирівнюється в правах до звичайного, окрім деяких випадків.

Так, офіційно незареєстрований шлюб не звільняє подружжя від поділу майна та сплати аліментів. Такі спірні питання у разі розриву відносин можуть вирішуватися в суді. Головне, довести факт спільного проживання.

Відносини між "фактичним" подружжям врегульовуються відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України.

"Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними", - сказано в статті.

Зазначимо, ст. 74 Сімейного кодексу може застосовуватися щодо випадків, коли жоден з пари не перебуває в офіційному шлюбі з іншою людиною.

Згідно з Сімейним кодексом, тривалість "фактичних шлюбних відносин" і їх характер (серйозний чи випадковий) не мають правового значення.

В правовому висновку постанови у справі №6-66цс13 Верховного суду України зазначається, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є їхньою спільною власності, якщо майно куплене за рахунок спільної праці таких осіб, як подружжя (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони отримали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету) та якщо інші умови не прописані в угоді між ними.

Якщо під час розірвання стосунків справа доходить до суду, особа, що хоче довести право на частку спільно нажитого майна, має подати позовну заяву про встановлення факту проживання подружжям та визнання права на частку в спільній власності.

Доказом спільно проживання пари можуть слугувати свідки, спільні фотокартки та відеозаписи, з яких можна зробити висновки про спільний побут зі спільного відпочинку та проводження часу.

Якщо в подружжя є діти, вагомим аргументом та доказом в суді буде свідоцтво про народження.

Прописка в одному будинку чи квартирі також будуть вагомим доказом перебування в "фактичному шлюбі".

Коли факт проживання разом доведено, для поділу майна необхідно буде встановити час його придбання, що можуть підтвердити квитанції про оплату.

Щоб захистити себе від привласнення одним із подружжя майна, яке було куплено за власні кошти, потрібно доказати неплатоспроможність іншого.

Ще одним приводом для звернення до суду є смерть одного із пари, яка не була зареєстрована офіційним шлюбом.

В такому випадку права на успадкування майна майже немає, за винятком, коли складено заповіт. Оскільки особа, що проживала спільно, але не перебувала зі спадкодавцем в офіційно зареєстрованому шлюбі, має прав на спадок лише у четверту чергу.

В цьому випадку також потрібно в суді довести факт спільно проживання.Для уникнення проблем із розподілом майна між чоловіком і жінкою, що перебувають у "фактично"(громадянському) шлюбі, при придбанні нерухомого чи рухомого мана потрібно вказувати в договорі двох покупців, щоб убезпечити кожного з подружжя, що не зареєструвало відносини.

Пара, що не оформила шлюб не має права укладати шлюбний контракт із прописаними умовами поділу майна. Тому про наслідки не оформлених відносин потрібно  подумати заздалегідь, щоб убезпечити себе від судової тяганини.

 З повагою, заступник начальника відділу «Богородчанське бюро правової допомоги» Вікторія Бігун

 

                                                                    Якщо до вас завітав приватний виконавець

5 січня 2017 року набрали чинності норми Закону "Про виконавче провадження", що стосуються діяльності приватних виконавців.

Нарешті реформа стартувала - перші кандидати у приватні виконавці склали кваліфікаційний іспит, отримали посвідчення приватного виконавця і незабаром розпочнуть свою роботу.

Отож, коли до вас завітали приватні виконавці, першим ділом необхідно перевірити їх документи. Та що саме перевіряти? Як перевірити, що особа, яка представляється приватним виконавцем, справді ним є?

Перш за все у приватного виконавця має бути посвідчення, видане Міністерством юстиції України, яке повинно мати номер, містить фото приватного виконавця, його ПІБ, інформацію про виконавчий округ. Крім того, дані такого приватного виконавця мають бути внесені до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Доступ до інформації реєстру є відкритим, безоплатним і здійснюється цілодобово. Знайти його ви можете за посиланням: https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer

Отже у разі, коли ви зіштовхнетеся безпосередньо із діями (візитами) чи документами приватних виконавців, слід перш за все перевірити посвідчення та відповідний запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Там зазначений номер посвідчення кожного приватного виконавця, у якому окрузі він працює, у якій страховій компанії він застрахований та на яку суму, адреса його офісу та, що дуже важливо, інформація про те, чи не призупинена дія його свідоцтва на право займатися діяльністю приватного виконавця. Хотів би підкреслити, що ця інформація є важливою не тільки для боржників, а й для стягувачів, які мають намір звернутися до приватного виконавця для виконання рішення.

Окрім цього, у разі виникнення сумнівів у тому, чи особа є приватним виконавцем, ви маєте можливість звернутися до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для підтвердження або спростування такої інформації стосовно особи.

Якщо статус приватного виконавця буде таким чином встановлено, рекомендую в подальшому уважно проаналізувати весь документ та суть вимог, що в ньому викладені, та в разі необхідності звертатись по кваліфіковану правову допомогу.

Кваліфіковану правову допомогу можна отримати у Богородчанському бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: смт. Богородчани, вул.Шевченка, 69. Тел.(03471)2-44-80; 0663661920.

З повагою заступник начальника відділу «Богородчанське бюро провової допомоги» Вікторія Бігун

Хто має право на адвоката за рахунок держави?
1. Особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення. (працездатні особи – 3200 грн., непрацездатні особи – 2494 грн.) Необхідні документи: довідка про доходи за останні 6 місяців (довідка про перебування на обліку в центрі зайнятості та проведені виплати, довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи – для фізичних осіб-підприємців та самозайнятих осіб).
2. Інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб (не більше 2494 грн.).  Інші доходи осіб визнаних в установленому порядку інвалідами, не враховуються.
Необхідні документи: пенсійне посвідчення або посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги, або довідка медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про встановлення інвалідності; довідка про розмір пенсії або довідка про розмір соціальної допомоги, що призначається замість пенсії за останні 6-місяців.
3. Діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Необхідні документи: документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі); реєстраційний номер облікової картки платника податків дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, безпритульної дитини, дитини, яка може стати або стала жертвою насильства в сім'ї  (за наявності);рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; заява або повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення, складені в довільній формі – у разі звернення до місцевого центру законних представників дітей, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї; спеціальна картка
обліку факту вчинення насильства в сім’ї (за наявності);
4. Внутрішньо переміщені особи.
Необхідні документи: довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановленого зразка.
5. Громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, з питань, пов’язаних з отриманням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, до моменту отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Необхідні документи: письмова відмова органу соціального захисту про взяття на облік.
6. Особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Необхідні документи: довідка про звернення за захистом в Україні; рішення про задоволення/ відхилення/залишення без розгляду скарги на рішення органу міграційної служби про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (у разі наявності).
7. Ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Необхідні документи: посвідчення встановленого зразка.
8. Особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до моменту прийняття рішення про надання такого статусу".
Необхідні документи: довідка про безпосередню участь в АТО.
9. Особи, які мають особливі заслуги (особи, нагороджені орденом Героїв Небесної Сотні, Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями "За відвагу", а також Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, особи, які мають звання «Мати-героїня», матері, які народили п’ятеро і більше дітей і виховали їх до 6-річного віку) та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною (Герої Соціалістичної Праці, Герої України та повні кавалери ордена Трудової Слави), стосовно питань, пов’язаних з їх соціальним захистом. Ветерани праці та діти війни, не є суб’єктами права на безоплатну вторинну правову допомогу.
Необхідні документи: посвідчення встановленого зразка.
10. Особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, стосовно питань, пов’язаних з їх соціальним захистом.  Необхідні документи: посвідчення жертви нацистських переслідувань, встановленого зразка.
11. Особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Необхідні документи: ухвала суду про відкриття провадження у справі про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною.
12. Особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Необхідні документи: паспорт або інший документ, що посвідчує особу суб’єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу; реєстраційний номер облікової картки платника податків суб’єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу; документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі) – у разі наявності; копія ухвали суду про відкриття провадження у справі.
13. Особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, стосовно питань пов’язаних з реабілітацією.
Необхідні документи: посвідчення про право на пільги реабілітованих.


Поділ спільного майна подружжя

Одружуючись, молодята розраховують на довге подружнє життя: народжують спільних дітей, купують та облаштовують майно. Але бувають випадки, коли почуття вгасають, взаємопорозуміння втрачається і прийнято рішення припинити стосунки.

Згодом, незалежно від того, чи розірвано шлюб офіційно, може постати питання: як же поділити спільно набуте майно під час шлюбу?

Для початку необхідно зазначити, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними

Є декілька варіантів вирішення питання поділу майна: шляхом укладання договору між подружжям та у судовому порядку.

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

Важливо зазначити, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Способи та порядок розподілу майна, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Щодо застосування строків позовної давності.

Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

 

Щодо розміру часток при поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності.


Що треба знати про оновлену програму житлових субсидій?
Новини
П'ятниця, 12 травня 2017, 07:14

Субсидія12052017З 1 травня, на підставі внесених 26 квітня урядом змін у постанову № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату ЖКГ, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива", в Україні діятиме оновлена програма житлових субсидій.

З урахуванням прийнятих змін у травні поточного року Упраління соціального захисту населення буде проведено перепризначення субсидій на наступний 12-ти місячний термін, яка буде розрахована на неопалювальний сезон, а з жовтня – на новий опалювальний сезон.

Сім’ям, які вже отримували субсидію повторно звертатися до органів соціального захисту населення та подавати документи не потрібно.

Звертаємо увагу, що заяву і декларацію про доходи необхідно повторно подавати лише сім’ям, які:

- орендують помешкання;

- мають зміни у складі сім’ї: ( хтось прописався чи виписався);

- звертаються за отриманням субсидії на тверде паливо та скраплений газ;

- виявили бажання отримувати субсидію за зареєстрованим місцем перебування.

ЧИ ВПЛИВАЄ НАЯВНІСТЬ ПРОСТРОЧЕНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ З ОПЛАТИ ЗА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ НА ПРИЗНАЧЕННЯ СУБСИДІЇ?

Після закінчення строку отримання субсидії органи соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді.

У разі отримання від організацій-надавачів житлово-комунальних послуг інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг субсидія на наступний строк не призначається.

Субсидія буде призначена з дати закінчення дії попередньої субсидії, якщо протягом двох місяців з дати інформування про непризначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію.

ЗМІНЕНО ПІДХІД ЩОДО ВРАХУВАННЯ ДОХОДІВ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ СУБСИДІЇ .

До внесення змін субсидія на оплату житлово-комунальних послуг розраховувалась виходячи з нарахованих особам доходів без урахування податку з доходів фізичних осіб, за попередній календарний рік.

Відтепер субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається виходячи із середньомісячного сукупного доходу осіб без урахування податку з доходів фізичних осіб за чотири квартали, що передують місяцю, що передує місяцю, з якого призначається субсидія, а субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива - виходячи з розміру доходу за попередній календарний рік.

Під час здійснення розрахунку субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на наступний період у травні для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді, будуть враховані доходи за період з квітня попереднього року по березень поточного року, включно.

ВИЗНАЧЕНО ТЕРМІН ОПАЛЮВАЛЬНОГО ПЕРІОДУ ДЛЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ З ІНДИВІДУАЛЬНИМ ОПАЛЕННЯМ

Якщо раніше субсидія на опалювальний сезон призначалася з 1 жовтня до 30 квітня і перераховувалася відповідно до прийнятого рішення органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади про дату початку та закінчення опалювального сезону, то в опалювальний сезон 2017/2018рр. для сімей, які користуються індивідуальним опаленням, субсидія на послугу опалення буде нараховуватись з 16 жовтня до 15 квітня.

Для тих же, хто користується централізованим опаленням, субсидія й надалі призначатиметься на період з 1 жовтня до 30 квітня та буде перераховуватись в залежності від прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про початок/закінчення опалювального періоду.

ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ СОЦІАЛЬНА НОРМА ЖИТЛА ДЛЯ НЕПРАЦЕЗДАТНИХ ОСІБ ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ СУБСИДІЇ

Відтепер розмір субсидії для пенсіонерів, інвалідів та інших непрацездатних осіб буде більшою, адже соціальна норма для них збільшена майже в два рази.

Якщо в помешканні проживає одна-дві непрацездатні людини, соціальна норма, за якою їм рахуватиметься розмір субсидії, збільшується з 48,87 кв. м. (на одну особу) до 75 кв. м (на одну-дві особи).

ПРО ЩО НЕОБХІДНО ПОВІДОМЛЯТИ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ШЛЯХОМ ПОДАННЯ ВІДПОВІДНИХ ДОКУМЕНТІВ?

Протягом місяця отримувачі субсидії повинні повідомити управління соціального захисту населення, шляхом подання відповідних документів, про наступні зміни:

- складу зареєстрованих у житлі: хтось виписався чи прописався (у такому випадку подаються також нові заява і декларація);

- соціального статусу членів сім’ї: хтось звільнився або влаштувався на роботу, став пенсіонером;

- про здійснення одноразової покупки, яка перевищує 50 тисяч гривень;

Сума субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями або неповідомлення громадянином про вищевказані зміни повертається за вимогою органу, що призначив субсидію, або безпосередньо отримувачем, або шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії на підприємствах –надавачах житлово-комунальних послуг.

В Управлінні соціального захисту населення діє телефон «гарячої лінії» 2-44-77 консультації щодо порядку оформлення житлової субсидії.

Начальник управління Володимир Лунів


Договори цивільно-правового характеру( ЦПХ) з фізичними особами
Співробітника можна допускати до роботи, тільки коли правильно оформили трудові відносини і  про прийняття повідомили податкову. Але трапляється, що трудові відносини роботодавець оформив, повідомлення подав, а працівник зник, або на практиці виявився некваліфікованим фахівцем. Щоб підприємці не опинялися в таких ситуаціях і могли оцінити результат праці ймовірного працівника до того, як зв'язати себе трудовими відносинами з ним, можна укласти цивільно-правовий договір.
Цивільно-правові договори порівняно з  трудовими позбавляють від паперової тяганини з оформленням найманого працівника, вам не доведеться вести його трудову книжку, оформляти лікарняні/відпускні, а платити ви будете за кінцевий результат виконаної роботи. Виплати за договором ЦПХ обкладаються тими самими податками і зборами, що й зарплатні. Є низка правил, на які обов'язково треба зважати, коли укладаються такі договори.                                            
Особливості договору ЦПХ
Договір цивільно-правового характеру регламентується не трудовим законодавством, а виключно цивільним. Тобто дві рівноправних сторони домовляються:
-  про виконання робіт або надання послуг, із зазначенням їх вичерпного переліку в договорі. Факт виконання обов'язково оформляють актом виконаних робіт/наданих послуг;
- конкретні строки виконання робіт/надання послуг або кожного окремого їх етапу;
- вартості виконання робіт, надання послуг;
- інші умови, які сторони вважають за потрібне внести в договір.
Виконавець за договором отримує оплату не за процес праці, а за результат. Його не включають до штатного розпису, він не підпорядковується правилам трудового розпорядку і не претендує на соціальні гарантії від держави (наприклад, оплату лікарняного), на які можуть розраховувати працівники за трудовим договором. Кожна зі сторін у будь-який момент може розірвати договір.
Зверніть увагу: якщо  укладати цивільно-правові договори на тривалий строк замість трудових ( робота носить постійний характер, дотримуються строки виплати заробітної плати, контроль та підпорядкування, а також додержання правила внутрішнього  трудового розпорядку), тоді такий договір носить характер трудового.

Начальник відділу праці Людмила Луцан


Заступник голови райдержадміністрації Василь Поштарюк провів виїзний прийом громадян

 

Новини
П'ятниця, 24 березня 2017, 14:08

17495915 319630225101777 1222912180 n24 березня  заступник голови райдержадміністрації Василь Поштарюк спільно з головним спеціалістом Богородчанського бюро правової допомоги Івано-Франківського місцевого центру  Володимиром Стасівим  провели виїзний прийом громадян у с. Похівка. 

Під час прийому Василь Поштарюк зустрівся із сільським головою Миколою Остапчуком та обговорив з ним проблемні питання соціального-економічного розвитку громади і можливі шляхи їх вирішення. 

На прийом до представників влади звернулося четверо місцевих жителів, яким надані консультації з питань соціального захисту , трудового, земельного  законодавств.

Окремо жителів села проінформовано про роботу Богородчанського центру правової допомоги, зокрема щодо можливості отримання безкоштовної фахової юридичні консультації. 

Довідково.

Згідно розпорядження районної державної адміністрації від 30 січня 2017 року № 19 затверджено графіки усного та виїзних прийомів громадян керівництвом райдержадміністрації. Прийоми громадян проводяться безпосередньо в населених пунктах згідно затверджених графіків за участю начальників відділів та управлінь районної державної адміністрації та працівників Богородчанського центру з надання безоплатної правової допомоги.


Про підвищення мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року

Міністерство соціальної політики  щодо застосування Закону України від 06.12.2016 року  № 1774-VІІІ « Про внесення  змін до деяких законодавчих актів України» інформує про те, що законом приведено поняття мінімальної заробітної плати у відповідність до європейської практики та міжнародних норм, зокрема шляхом:
 - запровадження нової методології визначення  мінімальної заробітної плати ( як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою);
- встановлення мінімального посадового окладу у розмірі, не меншому  від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня  календарного року;
- незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при побудові схем посадових окладів, визначені  плати за надання адміністративних послуг, судового збору,  суми податків тощо.
Із  1 січня 2017 року  прожитковий мінімум , встановлений для працездатних осіб , Законом України « Про державний бюджет  України на 2017 рік» затверджено у розмірі 1600 гривень, мінімальну заробітну плату в місячному розмірі - 3200 гривень, у погодинному розмірі -19,34 гривні.
Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно з Законом при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.
У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.
Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці".
Якщо за нормами оплати праці передбачено  підвищення посадових окладів  розташованих на території населених пунктів ,яким  надано статус  гірських за роботу в певних типах закладів, за роботу в шкідливих та важких умовах праці, то зазначене підвищення враховується до мінімальної заробітної плати.
Якщо ж працівник не виконав місячну норму праці, перебував у відпустці, на лікарняному, працює неповний робочий час  то оплата праці проводиться пропорційно виконаній нормі праці.
Час простою не з вини працівника оплачується згідно з нормами статті              113 кодексу законів про працю України не нижче двох третин  тарифної ставки  встановленого працівникові розряду  без проведення доплати до рівня мінімальної заробітної плати.
При запровадженні підсумкового робочого часу з обліковим періодом місяць,  робота понад нормальну тривалість робочого часу  за обліковий період оплачується, як надурочна  і зазначена  виплата здійснюється понад розмір  мінімальної заробітної плати .
Якщо робота при підсумковому обліку робочого часу виконується в межах встановленої працівнику тривалості робочого часу, яка є меншою нормальної тривалості робочого часу, відповідно до графіку роботи, йому нараховується заробітна плата у розмірі не нижчому від мінімальної заробітної плати.
Для підприємств, на яких встановлено  підсумковий облік робочого часу, з метою зменшення годин надурочної роботи  та навантаження на фонд оплати праці рекомендується застосовувати такі облікові періоди, як півріччя, рік.
Законом також внесено зміни до законів України , в яких заробітна плата або посадові оклади  визначались на основі мінімальної заробітної плати. Відповідно до цих змін розміри заробітної плати та посадових окладів будуть  визначатись у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Звертаємо увагу ,що Кабінетом Міністрів прийнято постанову від 28.12.2016 року №1037 « Про оплату праці працівників установ,закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».
Системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.
Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).
Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:
мінімального розміру посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;
міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.
Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року - 1600 гривень
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться роботодавцем згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов’язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників.
Порядок розроблення та затвердження професійних стандартів визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці та соціальної політики.
Колективним договором, а якщо договір не укладався - актом роботодавця, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці".

Підвищення мінімальної заробітної плати  не може бути підставою для звільненн. Водночас відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці  допускається зміна  істотних умов  праці при продовжені роботи за тією ж спеціальністю , кваліфікацією чи посадою. Про  зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи , встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та ін..)працівник повинен бути повідомлений  не пізніше за два місяці.
Статею 56 КЗпП передбачено , що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийняті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно робочому часу, або залежно від виробітку. 
Також звертаємо увагу, що змінювати істотні умови праці роботодавець вправі лише за наявності змін в організації виробництва та праці. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду сумами трудових спорів» визначено,зокрема, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну або на індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо.   


Статтю підготовлено на основі листа  Мінсоцполітики  від 12. 01 .17 року № 439\0\2-17\28 та Закону України від 06.12.2016 року  № 1774-VІІІ « Про внесення  змін до деяких законодавчих актів України»

 КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО НА ЗВЕРНЕННЯ

Новини
Понеділок, 20 березня 2017, 15:02

фото314Громадяни України у своєму повсякденному житті зіштовхуються з необхідністю звертатися по тим чи іншим питанням в установи, організації, органи влади тощо. Право на звернення є одним з конституційних прав громадян України. Зокрема ст. 40 Конституції України говорить: «Усі вправі направляти індивідуальні чи колективні письмові звертання або особисто звертатися в органи державної влади, органи місцевого самоврядування та посадовим і службовим особам цих органів, що зобов'язані розглянути звертання і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом термін.»
Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України, наданого ст. 40 Конституції України, права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян у відповідності їх статутом пропозиції про поліпшення їхньої діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржити дії посадових осіб, державних і суспільних органів. Закон забезпечує громадянам України можливість брати участь у керуванні державними і суспільними справами, поліпшувати роботу органів державної влади і місцевого самоврядування, установ, організацій незалежно від форм власності, відстоювати свої права і законні інтереси і відновлювати їх у випадку порушення.
Право громадян на звертання - це одне з найбільш важливих, , як мені здається, політичних прав громадян. Звичайно, неважливих прав бути не може, але дане політичне право достатнє актуально сьогодні саме в нашій країні, тому що здійснення права на звернення допомагає здійсненню і захисту інших прав людини і громадянина.
Право громадян звертатися особисто, а також направляти індивідуальні і колективні звертання в державні органи й органи місцевого самоврядування є одним з найважливіших засобів прояву суспільно-політичної активності громадян, зацікавленості їх у суспільних справах, а також захисту ними своїх прав.
Отже, право громадян на звернення закріплене в:
1) ст.40 Конституції україни від 28.06.1996р.
2) Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996р. зі змінами та доповненнями.
3) Законі України від 23.12.1997р. "Про уповноваженного Верховною Радою України з прав людини".
4) Цивільний кодекс України.
5) Європейська конвенція по правах людини.

Головний спеціаліст відділу «Богородчанське бюро правової                                    допомоги»     

Володимир Стасів


Розширено коло осіб, які мають право на БВПД

Новини
Понеділок, 13 лютого 2017, 17:02

image0021302201703 січня 2017 року Петро Порошенко підписав Закон України «Про Вищу раду правосуддя». Цим документом, зокрема, внесені зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» в частині розширення кола осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу.

Метою зазначених законодавчих змін є посилення соціальних гарантій шляхом розширення кола осіб, які мають право на гарантовану державою безоплатну вторинну правову допомогу.

Насамперед, йдеться про внутрішньо переміщених осіб та осіб, які до сьогодні лише претендували на отримання такого статусу.

Така ж соціальна гарантія встановлена для осіб, які претендують на отримання статусу учасника бойових дій. Крім того, безоплатна вторинна правова допомога ветеранам війни, у тому числі учасникам бойових дій, іншим особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надаватиметься не лише з питань їх соціального захисту, як це було до прийняття зазначених змін, а з будь-яких інших питань.

Також змінилися підходи до визначення рівня малозабезпеченості, що є критерієм для отримання безоплатної вторинної правової допомоги:

- по-перше, особа матиме таке право, якщо її дохід не перевищує двох прожиткових мінімумів;

- по-друге, враховуватиметься середньомісячний дохід особи, яка звертається за допомогою, а не середньомісячний сукупний дохід сім’ї, як це було дотепер.

Внесені зміни враховують об’єктивну потребу у забезпеченні доступу до безоплатної правової допомоги особам, які мають дохід, що дорівнює прожитковому мінімуму або навіть більше, проте є недостатнім для самостійної оплати правових послуг. Крім того, прийняті зміни зроблять особу незалежною від доходів інших членів сім’ї у питанні звернення за безоплатною правовою допомогою. Насамперед, це уможливить звернення за такою допомогою осіб, законні інтереси та права яких порушуються в сім’ї.