Перелік нормативно-правових актів, які впливають на умови інвестиційної діяльності

Нормативно-правова база щодо інвестиційних проектів, для реалізації яких планується залучення державної підтримки

З 19.01.2012 набрали чинності зміни до Закону України «Про інвестиційну діяльність», згідно з якими визначено форми державної підтримки для реалізації інвестиційних проектів (стаття 12-1), вимоги до інвестиційних проектів, для реалізації яких може надаватися державна підтримка (частина 3 статті 2).

Передбачено державну реєстрацію інвестиційних проектів, для реалізації яких може надаватися державна підтримка, та проектних (інвестиційних) пропозицій, на основі яких готуються такі проекти (стаття 12-2).

Уточнено вимоги до державної експертизи інвестиційних проектів (стаття 15).

Звертаємо увагу, що згідно із ст. 12-1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» державна підтримка для розроблення або реалізації інвестиційних проектів надається виключно після державної реєстрації проектних (інвестиційних) пропозицій або інвестиційних проектів та оцінки їх економічної ефективності, яка проводиться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Крім того, згідно із частиною першою ст. 12-1 зазначеного Закону встановлено, що до державної підтримки для реалізації інвестиційних проектів належить фінансування, співфінансування і компенсація відсоткових ставок за кредитами за рахунок не лише державного, але і місцевого бюджетів. Також до державної підтримки належить надання державних і місцевих гарантій з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань за запозиченнями суб'єкта господарювання та кредитування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порядок ведення Державного реєстру інвестиційних проектів та проектних (інвестиційних) пропозицій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2012 № 650.

Порядок проведення державної експертизи інвестиційних проектів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 № 701.

Порядок та критерії оцінки економічної ефективності проектних (інвестиційних) пропозицій та інвестиційних проектів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2012 № 684.

Форму проектної (інвестиційної) пропозиції, на основі якої готується інвестиційний проект, для розроблення якого може надаватися державна підтримка, та Порядок розроблення та форми інвестиційного проекту, для реалізації якого може надаватися державна підтримка затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.06.2012 № 724.

Форму заяви про розгляд інвестиційного проекту або проектної (інвестиційної) пропозиції затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03.09.2012 № 965.

Форму реєстраційної картки інвестиційної пропозиції, інвестиційного проекту затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.11.2012 № 1277.

Методичні рекомендації з розроблення інвестиційного проекту, для реалізації якого може надаватися державна підтримка затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.11.2012 № 1279.

Форма експертного висновку щодо економічної ефективності проектної (інвестиційної) пропозиції або інвестиційного проекту затверджена наказом Мінекономрозвитку від 29.12.2012 №1532 «Деякі питання проведення оцінки економічної ефективності».

Наказ Мінекономрозвитку від 27.02.2012 № 255 «Деякі питання проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства»

Законодавство у сфері інвестиційної діяльності

               1. Закон України “Про режим іноземного інвестування”.

2. Закон України “Про інвестиційну діяльність”.

3.Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

4. Закон України “Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць”.

5. Господарський кодекс України.

6. Податковий кодекс України.

7. Митний кодекс України.

8. Цивільний кодекс України.

9. Земельний кодекс України.

10. Кодекс Законів України про працю.

11. Закон України “Про угоди про розподіл продукції”. (Постанови Кабінету Міністрів України: “Про затвердження Положення про Міжвідомчу комісію з організації укладання та виконання угод про розподіл продукції”, “Про використання частини використаної продукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції”, “Про утворення Міжвідомчої комісії з організації укладання та виконання угод про розподіл продукції”, “Про затвердження порядку реєстрації проектів угоди про розподіл продукції та державної реєстрації угоди про розподіл продукції”).

12. Закон України “Про зайнятість населення”.

13. Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.

14. Закон України “Про охорону навколишнього середовища”.

15. Закон України “Про банки і банківську діяльність”.

16. Закон України “Про страхування”.

17. Закон України “Про концесії”. (Постанови Кабінету Міністрів України: “Про затвердження переліку об’єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію”, “Про реєстр концесійних договорів”, “Про затвердження Методики розрахунку концесійних платежів”, “Про затвердження Положення про проведення концесійного конкурсу на укладання концесійних договорів на об’єкти права державної і комунальної власності, які надаються в концесію”, “Про затвердження Типового концесійного договору”, “Про Положення про порядок визначення об’єктів концесії, яким можуть надаватись пільги щодо концесійних платежів, дотації і компенсації та умови їх надання”).

 

Інформаційна довідка щодо законодавчих умов іноземного інвестування

На сьогодні базовим законодавчим актом, який визначає особливості питань іноземного інвестування, є Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.96 року № 93/96-ВР.

Зокрема, іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів в разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. При цьому іноземному інвестору гарантується адекватна і ефективна компенсація.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій , бездіяльності або не належного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов`язків щодо іноземного інвестора.

В разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Якщо в подальшому спеціальним законодавством про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені вищезазначеним Законом, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством, на вимогу іноземного інвестора, застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені Законом України “Про режим іноземного інвестування”.

Законом України “Про режим іноземного інвестування” для іноземних інвесторів в Україні встановлено національний режим, тобто надані рівні умови діяльності із вітчизняними інвесторами.

Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції в Україну у вигляді будь-яких цінностей, зокрема конвертованої валюти, будь-якого рухомого або нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав, акцій, облігацій, інших цінних паперів, прав інтелектуальної власності, включаючи авторські права, права на винаходи, ноу-хау, тощо.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об’єкти, інвестування в які не заборонено законами України.

При цьому, іноземні інвестори самі визначають найбільш прийнятну для них форму здійснення інвестицій: шляхом створення юридичної особи, що повністю належить іноземному інвестору, чи за їх частковою участю, або на підставі договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність, укладених з українськими підприємствами.

Підприємствами з іноземними інвестиціями вважаються будь-які підприємства чи організації, створені відповідно до законодавства України, у статутному фонді яких іноземна інвестиція складає не менше десяти відсотків.

Якщо при здійсненні іноземного інвестування між іноземними інвесторами і державою виникають спори з питань державного регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з іноземними інвестиціями то відповідно до вищезгаданого Закону такі спори підлягають розгляду в судах України.

Об`єктами інвестиційної діяльності, відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців" іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України. Іноземці є рівні перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної незалежності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Іноземці зобов`язані поважати та дотримувати Конституції і законів України. Іноземці мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченими законодавством України. Іноземці можуть відповідно до законодавства України мати у власності будь-яке майно, успадкувати і заповідати його, а також мати особисті немайнові права. Законодавством України іноземцям гарантуються недоторканість особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їх гідності нарівні з громадянами України. Іноземці, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.95 № 1074 визначені Правила в`їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію.

Спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Цей Закон не поширюється на правовідносини, визначені Законом України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні”.

Законом України від 17.02.2000р. №1457 “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” було встановлено, що на території України до суб’єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов’язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Указом Президента України від 7.07.98 р. №748 “Про деякі питання іноземного інвестування” врегульовані питання здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов`язань, що надасть можливість забезпечити захист іноземних інвестицій, вкладених в цінні папери, та підвищить інвестиційний рейтинг України.

Законом України від 15 липня 1999 року №977 “Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності” визначено, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів), або їх вивезені за межі митної території України.

Фактично внесені іноземні інвестиції, а також договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора підлягають реєстрації у порядку, визначеному постановами КМУ від 7 серпня 1996 року № 928 “Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій” та від 30 січня 1997 року № 112 “Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора”. Цими документами визначено процедуру реєстрації, державні органи, що її здійснюють, перелік необхідних для реєстрації документів, терміни видачі реєстраційних посвідчень, тощо.

Незареєстровані інвестиції не дають права на отримання гарантій їх захисту та будь-яких пільг, встановлених Законом України “Про режим іноземного інвестування”.

Законом України “Про режим іноземного інвестування” введено новий порядок пропуску через кордон майнових іноземних інвестицій. Статтями 18 і 24 цього Закону передбачено, що внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, звільняється від обкладення митом. Пропуск майна, що ввозиться на територію України як іноземна інвестиція, здійснюється на підставі виданого підприємством простого векселя на суму ввізного мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. У разі фактичного зарахування вказаного майна на баланс підприємства у період, на який надається відстрочення платежу, що підтверджено податковою інспекцією за місцем знаходження підприємства, вексель погашається і ввізне мито не справляється.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження зазначеного майна затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 року № 937.

Відповідно до статті 19 вищезазначеного Закону підприємства з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації своєї продукції (робіт або послуг). Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва відповідно до порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року № 1061 “Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями”.

Законом України “Про угоди про розподіл продукції” створені сприятливі стабільні умови для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин в Україні.

З метою реалізації положень Закону України “Про розподіл продукції” Кабінетом Міністрів України прийняти постанови від 16.03.2000 №509 “Про затвердження Положення про Міжвідомчу комісію з організації укладання та виконання угод про розподіл продукції” та від 28.04.2000 №741 “Про використання частини виробленої продукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції”, від 12.07.2000 №1119 “Про утворення Міжвідомчої комісії з організації укладання та виконання угод про розподіл продукції”, від 29.11.2000 №1756 “Про затвердження Порядку реєстрації проектів угоди про розподіл продукції та державної реєстрації угоди про розподіл продукції”.

Законом України від 16.07.99 №997 “Про концесії” визначено поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення з метою підвищення ефективності використання державного і комунального майна.

З метою реалізації положень Закону України “Про Концесії” Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 11.12.99 №2293 “Про затвердження переліку об`єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію” та від 18.01.2000 №72 “Про реєстр концесійних договорів”, від 12.04.2000 №639 “Про затвердження Методики розрахунку концесійних платежів”, від 12.04.2000 №642 “Про затвердження Положення про проведення концесійного конкурсу та укладання концесійних договорів на об`єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію”, від 12.04.2000 №643 “Про затвердження Типового концесійного договору” від 13.07.2000 №1114 "Про Положення про порядок визначення об'єктів концесії, яким можуть надаватись пільги щодо концесійних платежів, дотації і компенсації та умови їх надання".

Законом України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. №2121 визначено структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків в Україні, в тому числі і за участю іноземних юридичних і фізичних осіб. Порядок видачі ліцензії визначається Національним банком України відповідно до законодавства України.

Законом України “Про науково-технічну інформацію” від 25.06.1993р. передбачається право іноземних юридичних та фізичних осіб, а також осіб без громадянства інвестувати розвиток сфери науково-технічної інформації України відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про власність” іноземні інвестори є суб`єктами права власності і вправі мати на території України у власності будинки, споруди, інше майно соціально-культурного та виробничого призначення. При цьому законодавчими актами може бути встановлено види майна, що не може перебувати у власності юридичних осіб інших держав та міжнародних організацій.

Важливим кроком на шляху аграрної реформи та активізації підприємництва стало прийняття 06.10.98 у новій редакції Закону України "Про оренду землі", який встановлює можливість розвитку такої організаційної форми в сільському господарстві, як приватно-орендні підприємства. Орендарями землі можуть бути як українські так і іноземні фізичні та юридичні особи.

З метою створення умов для ефективного використання землі, стимулювання підприємницької діяльності, заохочення інвестицій 19.01.99 прийнято Указ Президента "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення", та підготовлено відповідний проект закону. Передбачено продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для фізичних і юридичних осіб, в тому числі, підприємств з іноземними інвестиціями. На виконання вищезгаданого Указу постановами Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 року №440 затверджено порядок подання заяви (клопотання) про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення та форму державного акта на право власності на землю та від 16.06.1999 №1050 методику експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення.

Указ Президента України від 23 липня 1998 року № 817 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” направлений на удосконалення порядку здійснення комплексного контролю за діяльністю суб`єктів підприємництва з метою запобігання втручання державних органів у підприємницьку діяльність та зменшення кількості перевірок. На виконання вищезгаданого Указу Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29 січня 1999 р. N 112 якою затверджено Порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами.

У відповідності із статтею 20 Закону України “Про режим іноземного інвестування” підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки згідно із законодавством. Разом з тим, для окремих суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної діяльності.

Тобто, законодавство надає можливість створювати у виключних випадках більш сприятливих умов реалізації важливих для економіки України проектів із залученням прямих іноземних інвестицій. Прикладом практичної реалізації вищезазначеної норми може служити Закон України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” від 19 вересня 1997 року № 535/97-ВР, який визначив умови, необхідні для підтримки і розвитку автомобілебудування.

Крім того, у відповідності із Законом України “Про режим іноземного інвестування” спеціальний режим інвестиційної діяльності може бути встановлений на територіях спеціальних (вільних) економічних зон. Створення таких зон є одним із елементів інвестиційної політики, що надає можливість на основі збільшення надходжень інвестицій, у тому числі іноземних, до окремих регіонів України сприяти прискоренню соціально-економічного розвитку цих територій, поліпшенню використання природно-господарського потенціалу, залученню і впровадженню нових технологій, насиченню внутрішнього ринку високоякісною продукцією, тощо.

На даний час у Україні законодавчо врегульовано створення низки спеціальних економічних зон та запровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку.

Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності є міждержавні Угоди “Про сприяння та взаємний захист інвестицій”. Такі Угоди є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям і захисту її на території іншої держави. Вони підписані більш ніж із 50 країнами світу. Ціла низка проектів угод знаходиться в стадії узгодження.

Для підвищення захисту іноземних інвестицій 3 квітня 1998 року від імені України підписана Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами. Законом України від 16 березня 2000 року №1547 вищезазначена Конвенція ратифікована Верховною Радою України.

Позитивним моментом у вирішенні проблеми застосування норм законодавства, пов'язаних з державними гарантіями захисту іноземних інвестицій, що стосуються безпосередньо пільг по оподаткуванню підприємств з іноземними інвестиціями, стало підписання Президентом України Л.Кучмою Закону України від 17.02.2000 року № 1457-ІІІ «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», яким передбачено введення однакового режиму оподаткування як для підприємств, створених за участю іноземних інвестицій незалежно від форм їх внесення, так і для українських підприємств.

Закон України від 15.03.2002 р. № 2299 “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” визначає правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб’єктів спільного інвестування

Указом Президента України від 01.04.2002 року № 310/2002 “Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності Консультативної ради з питань іноземних інвестицій” посилюється роль іноземних інвесторів у розробленні та реалізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій.

У Земельному Кодексі врегульовані питання землекористування, що також повинно покращити інвестиційний клімат України.